КЗ "Старобільський медичний коледж"
Ви увійшли як Гость | Група "Гости"Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Наше опитування
Рейтинг викладачів загальноосвітніх дисциплін
Всего ответов: 2
Наше опитування
Рейтинг викладачів природничо-наукового та терапевтичного циклів
Всего ответов: 2
Наше опитування
Рейтинг викладачів хірургічно-педіатричного циклу
Всего ответов: 3
Статистика сайту

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0
Статистика

Тема  «Організація захисту населення в надзвичайний період. Основи створення, структура та завдання Державної служби медицини катастроф»

 

Підручник:

1. «Організація надання першої медичної допомоги населенню в надзвичайних ситуаціях» За редакцією професора В.С.Тарасюка, Вінниця Нова Книга, 2007 с.10-26

http://www.emergencymed.org.ua/pdf/MK_MHC.pdf

https://infopedia.su/7xd33e.html

 

Завдання:

Дати відповідь на питання (письмово або в електронному вигляді)   

за планом:

          1

  • Завдання та організація Державної служби медицини катастроф (ДСМК).
  • Заклади та формування ДСМК.
  • Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, його основні положення.

2

  • Основна мета та організаційні основи лікувально-евакуаційного забезпечення в системі Державної служби медицини катастроф.
  • Суть системи лікувально-евакуаційного забезпечення населення в надзвичайний період.
  • Умови реалізації сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях (НС).

3

  • Робота бригад і загонів екстреної медичної допомоги, інших медичних формувань у районах масового ураження людей.
  • Особливості роботи молодшого медичного персоналу в екстремальних умовах.

 

 

завдання надати  на адресу lnn24@ukr.net 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

Основна

 

Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / Я.І. Бедрій, В.С. Джигирей та ін. — Львів, 1997. — 275 с.

Вандышев А.Р. Медицина катастроф. — Ростов н/Д: Феникс, 2002. — 384 с.

Військова токсикологія, радіологія і медичний захист: Підручник / За ред. Скалецького Ю.М., Мисули І.Р. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — 362 с.

Кочін І.В. Медицина катастроф. — К.: Здоров’я, 2002. — 348 с.

Закон України “Прo захист населення і територій у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру”, 2006 р.

Військова токсикологія, радіологія та медичний захист / М.І. Барасій, І.Ю. Худецький, Ю.С. Балабан та ін. / За ред. Ю.М. Скалецького, І.Р. Мисули. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — 362 с.

Медична служба механізованої (танкової) бригади: Навч. посібник / В.В. Вороненко, М.І. Бадюк, В.М. Гулько та ін. — К.: УВМА, 2004. — 107 с.

Організація медичного забезпечення військ / М.І. Бадюк, Ф.М. Левченко, В.П. Токарчук та ін. / За ред. В.В. Паська. — К.: МП “Леся”, 2005. — 430 с.

 

Додаткова

 

Кочин И.В., Черняков Г.А., Сидоренко П.И. Научные основы эпидемиологии катастроф. — Запорожье, 2004.

 

 

Або

 

Системи медичного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях (НС) створені у всіх розвинутих країнах світу. 

Державна служба медицини катастроф України, утворена і функціонує у відповідності до положень Концепції організації надання екстреної медичної допомоги постраждалим при НС в правовому і нормативному полі, яке визначають відповідні правові акти України, а також ряд директивних і нормативних документів МОЗ України.

До основних законодавчих актів, що визначають мету, основні завдання, структуру, умови функціонування і управління Державною службою медицини катастроф належать:

1. Конституція України (статті 3, 16, 49, 50, 106, 138), 1996 р.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Стаття 49. Кожен має права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 106. Президент України: приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Стаття 138. До відання Автономної Республіки Крим належить: ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.

Основи законодавства України про охорону здоров'я (1992)

Стаття 37. Подання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях.

Медичні працівники зобов’язані подавати першу невідкладну допомогу при нещасних випадках і гострих захворюваннях. Медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності з подальшим відшкодуванням витрат.

У невідкладних випадках, коли подання медичної допомоги через відсутність медичних працівників на місці неможливе, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані подавати транспорт для перевезення хворого до лікувально-профілактичного закладу. В цих випадках першу невідкладну допомогу також повинні подавати співробітники міліції, пожежної охорони, аварійних служб, водії транспортних засобів та представники інших професій, на яких цей обов’язок покладено законодавством і службовими інструкціями.

У разі загрози життю хворого медичні працівники та інші громадяни мають право використати будь-який наявний транспортний засіб для проїзду до місця перебування хворого з метою подання йому невідкладної допомоги або транспортування в найближчий лікувально-профілактичний заклад.

Подання безплатної медичної допомоги громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) покладається насамперед на спеціалізовані бригади постійної готовності служби екстреної медичної допомоги з відшкодуванням необхідних витрат місцевих закладів охорони здоров’я в повному обсязі за рахунок централізованих фондів.

Громадянам, які під час невідкладної або екстремальної ситуації брали участь у спасінні людей і сприяли поданню медичної допомоги, гарантується у разі потреби в порядку, встановленому законодавством, безплатне лікування та матеріальна компенсація шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну.

Відповідальність за несвоєчасне і неякісне забезпечення подання медичної допомоги, що призвело до тяжких наслідків, несуть органи влади і спеціальні заклади, які обслуговують лікувальні установи.

2

 

Лікувально-евакуаційне забезпечення у системі ДСМК. Визначення. Мета

 

Втрати під час катастроф, як правило, виникають раптово, їхня кількість зазвичай перевищує можливості місцевої об'єктової, а інколи і територіальної охорони здоров'я у наданні по­терпілим медичної допомоги в оптимальні для порятунку їхньо­го життя терміни і запобіганні небезпечним ускладненням.

Тривалий час наданням медичної допомоги під час катаст­роф займалися переважно військові лікарі. Вони науково обгрунтували (М. І.Пирогов, 1896), що за таких ситуацій принципи і методи, які застосову­ються в звичайних умовах, є малоефективними, тому вкрай необхідні особливі організаційні принципи з одночасною зміною тактики діяльності лікаря. Аналіз проблем надання допомоги при НС і катастрофах доводить, що між принципами надання ме­дичної допомоги під час катастроф як у мирний, так і у воєн­ний час істотної різниці немає.

Оптимізація термінів екстреної медичної допомоги є визна­чальним показником ефективності роботи охорони здоров'я в надзвичайних ситуаціях, оскільки від максимального скорочен­ня часу від моменту отримання травми до надання медичної допомоги залежить наслідок багатьох видів уражень. Тому про­понують заходи організаційного характеру, об'єднані понят­тям «лікувально-евакуаційне забезпечення населення в надзви­чайних ситуаціях» (ЛЕЗ). Порятунок життя потерпілих і збе­реження здоров'я населення в районі лиха багато в чому зале­жать від чіткої взаємодії аварійно-рятувальних медичних сил швидкого реагування, організації етапної системи надання ек­стреної медичної допомоги потерпілим. Проведення в районі лиха пошуково-рятувальних робіт, розвідка, розшук, лікуван­ня потерпілих, надання першої медичної допомоги, доставлення потерпілих на тимчасові пункти збору здійснюються, як пра­вило, немедичним персоналом (рятувальниками).

 

Лікувально-евакуаційне забезпечення – це система заходів з надання медичної допомоги ураженим, їх евакуацію та лікування до одужання. В ДСМК прийнята двохетапна система медичного забезпечення уражених.

У сучасних умовах міжнародної практики ліквідації медичних наслідків катастроф відомі дві основні системи ЛЕЗ: французька та англосаксонська.

 

Французька система ЛЕЗ передбачає проведення в осередку катастрофи медичного розподілу уражених, надання їм першої медичної допомоги та евакуацію у спеціально підготовлені лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) для надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги.

 

Англосаксонська система ЛЕЗ спрямована на наближення медичної допомоги до осередку катастрофи. Безпосередньо в осередку або поблизу від нього проводиться медичний розподіл, надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги (з елементами спеціалізованої) з подальшою евакуацією післяопераційних потерпілих у відповідну лікарню для продовження лікування.

 

В Україні, як і в Росії, використовується змішана система ЛЕЗ, що поєднує принципи лікування «на місці» з евакуацією «за призначенням».

 

Організація ЛЕЗ належить до одного з найбільш трудомістких видів діяльності охорони здоровя під час ліквідації медичних наслідків НС. Принципи організації екстреної медичної допомоги постраждалим у системі ЛЕЗ відображають медико-соціальні особливості цього періоду і ґрунтуються на загальних положеннях охорони здоровя населення. В зв’язку з цим для організації ЛЕЗ потерпілим під час НС виникла необхідність використання спеціально створеної системи лікувально-евакуаційних заходів та відповідних її формувань і закладів державної служби медицини катастроф, а також розробки нових форм та методів роботи служби.

 

Основною метою ЛЕЗ є організація і проведення своєчасних і послідов­них заходів щодо надання медичної допомоги і лікування ура­жених на етапах медичної евакуації з обов'язковим транспор­туванням уражених з осередку стихійного лиха до лікуваль­них установ відповідно до характеру отриманого ушкоджен­ня, тобто за медичними показаннями.

Існує необхідність роз­робки єдиної концепції (доктрини) патогенезу, діагностики і лікування різноманітних уражень, яка є обов'язковою для всіх медичних працівників. Разом з однаковою класифікацією і ме­дичною документацією це забезпечує послідовність проведен­ня лікувальних заходів на етапах медичної евакуації.

Своєчас­ність виконання цих заходів досягається швидким введенням в осе­редок катастрофи медичних формувань державної служби медицини катастроф і евакуацією постраждалих за межі зони НС. Їм надається медична допомога залежно від виду ураження, медико-санітарної обстановки в осередку катастрофи та кількості медичних сил і засо­бів, які забезпечують роботу етапу медичної евакуації.

 

Роботу з надання медичної допомоги ураженим в осередку масових уражень умовно можна розділити на три фази (періо­ди):

 

1) фаза ізоляції, яка триває з моменту виникнення катаст­рофи до початку організованого проведення рятувальних робіт (тривалість — 0,5-6 год.). Характеризується тим, що під час катастрофи уражається незахищене населення, допомога яко­му ззовні неможлива. Масштаби лиха не піддаються оцінці. Проблема виживання вирішується шляхом надання само - і взає­модопомоги. Тривалість цієї фази багато в чому визначає мож­ливість надання в наступній фазі ефективної першої лікарсь­кої і кваліфікованої медичної допомоги;

 

2) фаза порятункуяка триває від початку рятувальних робіт до завершення евакуації потерпілих за межі осередку лиха (тривалість — 6-12 год.). У цей період розгортаються пун­кти надання медичної допомоги, які здійснюють сортування і скупчення потерпілих, проведення невідкладних втручань за життєвими показаннями та евакуацію. Діагностика тяжкості стану на цьому етапі здійснюється за найпростішими клінічни­ми ознаками і включає оцінку ступеня порушення свідомості, дихання, зміни частоти і наповнення пульсу, реакції зіниці, кон­статації наявності і локалізації переломів, кровотечі, стискан­ня тканин;

 

3) фаза відновлення, яка з медичної точки зору характери­зується проведенням планового лікування і реабілітації уражених до повного одужання (0,5-90 діб), тобто етап кваліфіко­ваної або спеціалізованої медичної допомоги.

Залежно від обстановки у вогнищі НС тривалість кожного з цих періодів може бути різною.

Так, період ізоляції може тривати від декількох хвилин (наприк­лад, при транспортній катастрофі) до декількох годин або навіть діб (наприклад, при землетрусі). Отже, постає важливе питання підго­товки населення з надання першої медичної допомоги в умовах НС.

Період рятування також може тривати у таких самих, як і попе­редній, часових інтервалах. Він починається з моменту прибуття до вогнища рятувальників, які володіють навичками надання медичної допомоги, а також медичних формувань (бригади швидкої медичної допомоги, бригади спеціалізованої медичної допомоги постійної го­товності першої черги, лікарсько-сестринських бригад тощо). У цей період на медичних працівників покладається проведення невід­кладної медичної допомоги за життєвими показаннями та підготовка потерпілих до медичної евакуації.

 

Складовими елементами ЛЕЗ є:

· надання потерпілим усіх видів медичної допомоги та їх лікування;

· проведення медичного сортування потерпілих;

· медична евакуація.

 

Форма входу
Посилання
Evromed Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія
Календар
«  Серпень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Посилання
  • Мы в Facebook
  • Розклад автобусів
  • Розклад поїздів
  • Інструкції для uCoz
  • Випадкове фото